Епікондиліт – це запально-дегенеративне захворювання, що вражає сухожилля в місці їх прикріплення до надвиростків плечової кістки. У народі його часто називають “лікоть тенісиста” або “лікоть гольфіста”, хоча ця проблема зустрічається не тільки у спортсменів. Захворювання може розвиватися у будь-якої людини, яка часто виконує монотонні рухи рукою, зокрема серед будівельників, масажистів, кухарів, офісних працівників.
Головною причиною епіконділіту https://vertebrolog.kiev.ua/ua/epikondilit є постійне навантаження на м’язи передпліччя, що призводить до мікротравм сухожиль. Це може бути результатом повторюваних рухів, підняття важких предметів або роботи, яка вимагає міцного захоплення. Згодом у тканинах розвивається запалення, що спричиняє біль і дискомфорт.
Види епікондиліту
Епікондиліт буває двох основних видів: латеральний і медіальний. Латеральний епікондиліт або “лікоть тенісиста” зачіпає зовнішній надвиросток плечової кістки та виникає через перенапруження м’язів, відповідальних за розгинання кисті. Медіальний епікондиліт, відомий як “лікоть гольфіста”, впливає на внутрішній надвиросток і розвивається у людей, які виконують багато згинальних рухів кистю або передпліччям.
Симптоми
Основним симптомом епіконділіту є біль у ділянці ліктя, який може посилюватися при стисканні руки в кулак, піднятті предметів або спробі потиснути комусь руку. Біль може віддавати в передпліччя, кисть і навіть плече. Згодом, якщо хворобу не лікувати, з’являється слабкість у руці, що ускладнює виконання звичних завдань.
Для діагностики епіконділіту лікар зазвичай використовує фізикальне обстеження та спеціальні тести, під час яких пацієнту пропонують виконати певні рухи рукою, щоб визначити джерело болю. У складних випадках можуть знадобитися додаткові дослідження, такі як ультразвукове сканування або магнітно-резонансна томографія, щоб виключити інші патології суглобів і сухожиль.
Лікування
Лікування епіконділіту зазвичай починається з консервативних методів. Один із перших кроків – це обмеження фізичного навантаження на руку та зменшення запалення. Для цього рекомендується використовувати спеціальні фіксуючі ортези або еластичні бандажі, які допомагають розподілити навантаження на сухожилля. Також застосовують холодні компреси, які допомагають зменшити біль та набряк.
Медикаментозна терапія включає нестероїдні протизапальні засоби у вигляді таблеток або мазей, що знімають біль і запалення. У деяких випадках лікар може призначити ін’єкції кортикостероїдів або плазми, збагаченої тромбоцитами, які прискорюють загоєння тканин.
Фізіотерапія відіграє важливу роль у лікуванні епіконділіту. Методи, такі як ультразвукова терапія, лазерне опромінення, магнітотерапія та ударно-хвильова терапія, допомагають покращити кровообіг, зняти запалення та стимулювати відновлення тканин. Масаж і лікувальна гімнастика також сприяють зміцненню м’язів передпліччя та покращенню їхньої еластичності.
Якщо консервативне лікування не дає результатів протягом кількох місяців, може знадобитися хірургічне втручання. Під час операції хірург видаляє пошкоджені ділянки сухожиль або робить розсічення сухожильного апоневрозу, щоб зменшити навантаження на уражену область. Однак у більшості випадків пацієнти одужують без необхідності операції.
Для профілактики епіконділіту важливо правильно розподіляти навантаження на руки та уникати повторюваних рухів, які можуть спричинити перевантаження м’язів. Рекомендується зміцнювати м’язи передпліччя за допомогою спеціальних вправ, використовувати ергономічне обладнання для роботи та уникати тривалих статичних навантажень. Також важливо своєчасно лікувати травми та запальні процеси, щоб не допустити розвитку хронічних захворювань сухожиль.
Епікондиліт – це серйозна, але виліковна проблема. Вчасне звернення до лікаря, правильний підхід до лікування та профілактичні заходи допоможуть зберегти здоров’я рук і уникнути неприємних ускладнень у майбутньому.
